Реформа системи надання адміністративних послуг є однією з ключових серед реформ, що впроваджуються в Україні
Непоодинокі дослідження засвідчили, що більшість українців незадоволені якістю адміністративних послуг, що були надані їм державними органами влади, через складність адміністративних процедур, довгі черги, територіальну розпорошеність адміністративних органів, брак необхідної інформації, незручні графіки роботи та багато інших причин.
Щоб змінити ситуацію, у 2012 році була започаткована реформа галузі шляхом прийняття Закону України «Про адміністративні послуги». Даний Закон визначив поняття «адміністративна послуга», встановив обов’язковість належного інформування споживачів адміністративних послуг, запровадив інформаційні та технологічні картки з метою регулювання процедури та строків надання адміністративних послуг та передбачив створення Центрів надання адміністративних послуг (ЦНАП), що працюватимуть за принципом єдиного вікна.
На його реалізацію було здійснено низку заходів організаційного та нормативно-правового характеру з метою реформування системи адміністративних послуг. Серед заходів, які сприяли спрощенню доступу громадян до адміністративних послуг, підвищенню зручності їх отримання, поліпшенню якості адміністративних послуг, слід відзначити ухвалення низки підзаконних нормативно-правових актів, зокрема, постанов КМУ «Про затвердження Порядку ведення Єдиного державного порталу адміністративних послуг» від 3 січня 2013 р. № 13, «Про затвердження Порядку ведення Реєстру адміністративних послуг» від 30 січня 2013 р. № 57, «Про затвердження Примірного положення про центр надання адміністративних послуг» від 20 лютого 2013 р. № 118, «Про затвердження вимог до підготовки технологічної картки адміністративної послуги» від 30.01.2013 № 44, “Про затвердження Примірного регламенту центру надання адміністративних послуг” від 1 серпня 2013 р. № 588.
Крім того, у травні 2014 року вийшло Розпорядження Кабінету Міністрів № 523-р «Деякі питання надання адміністративних послуг органів виконавчої влади через центри надання адміністративних послуг», яке врегулювало перелік найбільш популярних (базових) послуг, що мають надаватися через ЦНАП.
Це рішення було черговим кроком до справжньої децентралізації державних органів влади та посилення функцій органів місцевого самоврядування, проте, ані зазначені інституції, ані новостворені ЦНАП не виявилися готовими до таких змін. Під час офіційної передачі послуг до центрів спостерігався брак співпраці та опір деяких державних органів влади у впровадженні цих законодавчих вимог. У той же час, центри стикнулися з багатьма операційними викликами на шляху до ефективного надання послуг, зокрема, браком персоналу, знань та навиків, недооснащенням або малим розміром приміщень, відсутністю бланків документів для надання нових послуг та іншими.
Через це ЦНАП, які мали мінімізувати корупцію та підвищити прозорість та зручність у наданні послуг громадянам, не завжди сприяють досягненню цих цілей. Рівень їхнього розвитку по країні дуже нерівномірний, є кілька добре організованих центрів та є багато інших, менш ефективних центрів, особливо на районному рівні, де технічне та ресурсне забезпечення значно гірше порівняно з містами.
У зв’язку з цим, на сьогодні існує певна частина Проектів міжнародної технічної допомоги, яка надає підтримку у створенні та удосконаленні центрів надання адміністративних послуг у регіонах (останнім часом особливо ЦНАП об’єднаних територіальних громад), щоб забезпечити розвиток реформи та забезпечувати дотримання вимог закону до діяльності центрів.